Тев'є-Тевель — це геніально

Ця вистава, як кохання з першого погляду. Перші кроки Богдана Сільвестровича на сцені з візком, і я вже не можу відірвати погляд від сцени, і я вже уважно слухаю кожне слово.

Всю виставу я намагалася запам'ятати якомога більше реплік акторів. Їх діалоги просто вражали простотою і мудрістю одночасно. Як виявилося пізніше, ми потрапили на ювілей вистави. Рівно 20 років, як геніальний твір Шолом Алейхема виконується на сцені театру, рівно, як 20 років молочник Тев'є тягне свій візок, розмовляє зі своєю старою клячею та Богом...

І усі ці роки, ніхто крім Богдана Ступки не грав цієї ролі. Я впевнена, після Богдана Сільвестровича, усякий інший молочник вже не буде сприйматися так тепло, душевно і проникливо. Мінімум декорацій і максимум емоцій. Ця вистава змушує сміятися і плакати, вірити у добро, у чесність... у всі прості істини, які нам знайомі з дитинства і про, які ми часто забуваємо. Тяжка доля еверйського народу на прикладі однієї сім'ї. І вони незважаючи на все, продовжують сміятися над собою, молитися, любити свою родину, берегти традиції, ростити дітей. Зараз я починаю читати книгу по якій було зроблено цю виставу, тому скоро поділюся з вами враженнями та улюбленими цитатами.

І закінчити цю рецензію я хочу словами жінки, яка оголошувала ювілейну постановку, і з якими я згодна на 100%: «Я заздрю людям, які будуть сьогодні дивитися цю виставу вперше.»