Играют в одном спектакле прославленный (и заслуженно) актер и его бездарный завистник, который всяко его подсиживает. Пьеса, где знаменитость играет Наполеона, а завистник — эпизодическую роль генерала, который вручает Наполеону письмо, какое тот потом читает вслух. Пьеса новая, роли еще едва разучены, так что Наполеон письмо просто реально переписал и вложил текст в конверт. Завистник, знаючи , что Наполеон письмо помнит плохо, вытащил текст из конверта и вложил пустой лист бумаги — дескать, вот не вспомнишь текст, тут-то и опозоришься перед публикой. Итак — соответствующий момент спектакля, Наполеон вскрывает конверт, видит, что перед ним чистый лист, отлично понимает, кто ему устроил этакую подлянку — и… небрежно вручает этот лист генералу со словами: «Прочтите, генерал, мне сами вслух!».
***
В одном из небольших гоpодов театp пpоездом давал «Гpозy» Остpовского.
Я начинаю понимать, что мне ближе спектакли в маленьких залах, где минимум зрителей и где на сцене один или пару актеров. Наверно, здесь проще почувствовать энергерику, проще влиться в действие, проще почувствовать себе внутри происходящего, да и просто, здесь глаза в глаза…
Молодий театр демонструє цю виставу на протязі 10 років. Вона отримала багато престижних премій в Україні та закордоном, але я про неї дізналася зовсім недавно. Спектакль поставлений по п’єсі одного з найкращих сучасних драматургів Украіни — Ярослава Стельмаха. У творі багато автобіографічних моментів, бо написаний він про творчі муки автора при народженні нового шедевру.
Ця вистава, як кохання з першого погляду. Перші кроки Богдана Сільвестровича на сцені з візком, і я вже не можу відірвати погляд від сцени, і я вже уважно слухаю кожне слово.
Я ще не можу назвати себе старою театралкою, але і тих небагатьох спектаклів, які я вже встигла побачити, досить щоб закохатися у театр назавжди!
Зараз жалкую тільки про те, що довго ненаважувалася зробити перший крок у наших відносинах. Тепер на кожне побачення з театром не йду, а лечу на крилах... і ще ні разу він мене не розчарував, не дав мені засумніватися у наших стосунках, не дав мені приводу більше не приходити. Кожен раз після чергового спектаклю я наче скидала з душі важкий тягар і відчувала водночас утихомирення, натхнення, піднесення духом та просто якусь дитячу радість.
Тож тепер хочу поділитися усіма почуттями з вами мої любі читачі. Я розповім про кожен бачений мною спектакль та отримані від нього враження. А натомість прошу ділитися своїми і давати мені рекомендації. Тож почнемо нашу подорож театрами Києва...
Молодий театр демонструє цю виставу на протязі 10 років. Вона отримала багато престижних премій в Україні та закордоном, але я про неї дізналася